1
Мета:
охарактеризувати причини антикріпосницької боротьби в Україні в першій половині та середині ХІХ ст.; форми
протесту населення та виступи українського селянства; показати, які заходи
вживали поміщики, урядовці, спрямовані проти антикріпосницьких виступів
населення; складати таблиці та письмовий
план і , користуючись ним, розповідати про хід повстання; розвивати вміння
учнів критично мислити, робити логічні висновки, узагальнення, брати участь у
дискусії, вміти обстоювати свою думку; на прикладах виступів українського
населення виховувати в учнів патріотичні почуття.
Основні
терміни і поняття:
національний
гніт, соціальний гніт, соціальні рухи, форми протесту, селянські виступи.
Обладнання: підручник,
карта, контурні карти, таблиці,
роздавальні картки з історичними джерелами, портрет У. Кармалюка, навчальний
фільм « Устим Кармалюк».
Тип уроку: комбінований
Очікувані результати:
Після цього
уроку учні зможуть:
Ø визначати
хронологічну послідовність подій даного періоду;
Ø показувати
на карті території, охоплені антикріпосницьким рухом;
Ø визначати
та характеризувати передумови, причини, форми, характер і наслідки протесту
різних верств українського населення;
Хід уроку
I.
Організаційний момент
II.
Актуалізація опорних
знань і вмінь учнів
Бесіда на повторення
1. Яку
національну і соціальну політику проводив російський уряд щодо українських
земель?
2. Що
таке « соціальна боротьба»? Якою вона була в Україні наприкінці ХVIII
- в першій половині ХIХ ст.
III.
Мотивація навчальної
діяльності
2
Учитель
прикріплює на дошці три ілюстраціі ( або їх можна роздати учням на парти) і
попросити учнів визначити зв’язок
між даними явищами та подіями.
( Додаток № 1).
Учні мають відзначати, що на всіх
зображеннях показано важке життя українських селян. Посилення соціального гніту
призводить до зростання протесту українського селянства і до великих повстань
та заворушень.
Заслухавши відповіді учнів, учитель
узагальнює: у першій половині ХIХ ст. у житті українських селян як у складі
Російської, так і у складі Австрійської імперій мав місце соціальний гніт. Його
втіленням було кріпосне право. Опір системі кріпацтва постійно наростав
протягом першої половини ХIХ ст. У цей час спостерігається піднесення суспільної
активності, важливою складовою якої було зростання селянського руху.
IV.
Вивчення нового
матеріалу
План
1. Причини
антикріпосницької боротьби в Україні в першій половині та середині XIX століття.
2. Форми
і характер протесту українського населення.
3. Селянські
виступи під проводом Устима Кармалюка.
Розповідь
вчителя. У процесі розкладу феодально-кріпосницької системи,
зміцнення капіталістичного укладу загострювались соціальні протиріччя,
посилювалася антикріпосницька боротьба.
Учитель. Що ви думаєте, знаєте про кріпацтво?
(На дошці вчитель пише):
Антикріпосницька
боротьба = боротьба проти кріпацтва.
Запишіть
про це в зошиті, обміркуйте в парах. Далі проводиться колективне обмірковування => складання схеми. ( Додаток № 2).
1. Посилення
соціального гніту.
2.
На території України утворювалися генерал – губернаторства.
3. Зростає кількість неукраїнського
населення міст, знищуються залишки Магдебурзького права.
3
3. Відбувається русифікація українського
населення( насадження російської мови, російської культури і звичаїв).
4. Посилюється політичний нагляд за
Україною з боку спеціально утворених органів безпеки: « Третього відділення
власної Його імператорської Величності
Канцелярії»та « Корпуса жандармерії»
Самостійна робота
Опрацювати текст
підручника і записати форми протесту селян в Україні в першій половині ХIХ ст.
Записи учнів
можуть містити такі положення:
-
Скарги царю губернаторам, повітовим приставам,
іншим посадовим особам;
-
відмова виконувати повинності й
сплачувати податки;
-
втечі з маєтків;
-
підпали поміщицьких маєтків;
-
непокора, збройний опір поміщикам;
-
напади на маєтки, розподіл поміщицького
майна;
-
убивства поміщиків або управителів;
-
відкриті масові повстання:
Ø
Бузькі козаки на Херсонщині 1817-1818 рр.;
Ø
1819
р. -
повстання військових поселенців в
Чугуєві;
Ø
Катеринославщина - 1818-1820 рр.;
Ø
Харківщина, Чернігівщина, Херсонщина 1832-1833 рр.;
Ø
селянський рух на Поділлі 1813-1835 рр. під проводом Устима Кармалюка;
Ø
1855
р. - Київська козаччина.
Робота в групах
На опрацювання
учням надається :
1. Ілюстрація
з портретом Устима Кармалюка ( перша група) ( Додаток № 3)
2. Українська
народна казка. ( друга група) ( Додаток № 4)
3. Українська народна
пісня ( третя група) ( Додаток № 5)
4
Завдання
1. Проаналізувавши
ілюстрацію, українську народну казку та українську народну пісню, спробуйте
охарактеризувати історичну постать Устима Кармалюка.
2. Чому,на
вашу думку, образ Устима Кармалюка знайшов своє відображення у творах усної
народної творчості?
Вчитель. Яскравою сторінкою в історії
антикріпосницької боротьби в Україні були селянські рухи, пов’язані з іменем
легендарного Устима Кармалюка
( Кармелюк, Карманюк.)
Випереджальне завдання.
Учні отримають завдання на тему: Устим
Кармалюк.
Учні у ході розповіді записують
повідомлення у зошити. ( Додаток № 6)
Самостійна робота
Опрацювати текст підручника і заповнити
таблицю ( Додаток № 7)
Питання для дискусії
Вчитель. Сучасна історична наука має й
інший підхід до постаті У. Кармалюка. Дослідник В.Дячок на основі величезної кількості
історичних джерел розвінчує міф про У.Кармалюка, як ватажка селянського
антифеодального руху. Він доводить, що У.Кармалюк був банальним злочинцем, який
не гребував ні вбивствами,грабежами. Його жертвами ставали частіше всього не
поміщики. А
звичайні селяни, які на могли вчинити
серйозного опору. Образ « народного героя» був створений радянською
історіографією на основі народної творчості.
Висловте власне ставлення до постаті У.
Кармалюка.
Устим Кармелюк - хто він?
5
на
цьому уроці не буде з'ясовано і питання залишаться відкритими для подальшого
осмислення під час висвітлення наступних історичних подій).
Перегляд фрагменту фільму « Устим
Кармалюк»
Завдання
-
Чи можна порівняти У.Кармалюка з Робін
Гудом?
V. Закріплення
нових знань і вмінь учнів
Бліц-турнір ланцюжком.
(Обираються учні-експерти, які слідкуватимуть за правильністю та логічністю
відповідей. Якщо хтось з «команди» не зможе відповісти, ланцюжок розривається.
Перше запитання учитель (чи учень-експерт) ставить першому учневі, той – іншому
і т.д. Час відповіді – мінімальний. Учитель (чи учень-експерт), мають право
зняти запитання, якщо воно не стосується теми.)
1. «Ніде
мені подітися,Од журби я гину» (Устим
Кармелюк)
2. Чим
прославився Устим Кармалюк?
3. Як
змальовано його образ у пісні «За Сибіром сонце сходить»?
4. Які
риси характеру Устима Кармелюка вам найбільше імпонують і чому?
VI. Підсумок уроку
У
першій половині ХIХ ст. в Україні відбувся ряд повстань селян, козаків та
військових поселенців, які таким чином висловлювали протест проти кріпосницької
системи. Соціальні протести охопили українські землі як під владою Російської,
так і Австрійської імперій.
VI. Домашнє
завдання
1) Опрацювати
відповідний текст підручника.
2)
Написати твір-роздум, есе.
Причини
антикріпосницької боротьби в Україні
|
панщина
|
податки
|
безземелля
|
військові
поселення
|
неволя,
зубожіння
|
безправ’я селян
|
місячина
|
Кармалюк і багач
Одного разу
йшла вдова на базар. Була вона
дуже бідна. Йде вона лісом, аж видить, виходить Кармалюк. Розпитав її, звідки
вона і куди йде, дав грошей, щоб купила собі корову. Купила вона корову,
привела додому. Сусіди питають, де взяла. Вона й розказала, як було. Почув це
один багач. І йому захотілося корову мати дурно. Перевдягнувся він в лахи та
йде лісом. Здибав Кармалюка. Взнав Кармалюк багача, а той каже:
-
Маю
кілька копійок і йду, може щось куплю.
А
Кармалюк каже:
-
На
тобі гроші, купиш цвяшків. А наступного разу дам тобі на корову.
Купив
багач цвяшків та й повертається. Кармалюк узяв ті цвяшки та всі позабивав
багачеві в п’яти.
- Так тобі, - каже щоб більше мене не обманював.
(
Українські народні казки. – Львів: Каменяр, 1969. – 261 – 262)
За
Сибіром Сонце сходить... Хлопці, не зівайте:
Ви
на мене, Кармалюка, всю надію майте!
Повернувся я з Сибіру, та не маю долі:
Хоч,
здаєтця, не в кайданах, та все ж не на волі.
Маю
жінку, маю діти, та я їх не бачу!
Як
згадаю про їх долю — гірко сам заплачу!
Асесори,
і поліцаї справники за мною ганяють, —
Більше
ж вони людей вбили, як я гріхів маю!
За
Сибіром Сонце сходить... Хлопці, не зівайте:
Ви
ж на мене, Кармалюка, всю надію майте!
Повернувся
я з Сибіру, та не маю долі:
Хоч,
здається, не в кайданах, а все ж не на волі.
Маю
жінку, маю діти, та я їх не бачу!
Як
згадаю про їх долю — сам гірко заплачу!
Куди
піду, подивлюся — скрізь багач панує,
У
розкошах превеликих і днює й ночує.
Убогому,
нещасному — тяжкая робота,
А
ще гіршая неправда — вічная скорбота!
Зібрав
собі славних хлопців... Що ж кому до того?
Засідаєм
при дорозі ждать подорожнього.
Чи
хто іде, чи хто їде, так час нудно ждати,
Що
не маю пристанища ані своєї хати.
Асесори,
ісправники за мною ганяють, —
Більше
ж вони людей вбили, як я гріхів маю!
Зовуть
мене розбійником, що людей вбиваю, —
Я
багатих убиваю, бідних награждаю.
З
багатого хоч я візьму — убогому даю:
А
так гроші розділивши, гріха я не маю.
( За Сибіром сонце сходить)
Навіки оповите славою ім'я Устима
Кармелюка (Кармалюка) - легендарного героя, керівника селянських повстань в
Україні у першій половині ХІХ століття проти поміщиків. Про нього складено
пісні, легенди, оповідання.
Устим Якимович Кармалюк народився 10
березня (27 лютого) 1787 р., с. Головчинці Літинського повіту, Подільської
губернії (тепер с. Кармалюкове, Жмеринський район, Вінницька область)у
селянській сім'ї. Про ранній період життя відомо небагато крім того, що він
володів грамотою та достатньо розумівся у російській, польській мовах та у
їдиші. У віці 17 років його забрали до двору пана Пігловського. Хлопець був
роботящий, але непокірний. Поміщик не міг пережити того, що його кріпак не
дозволяв собою керувати, а тому вирішив позбутися його і 1812 році віддав на 25
років до царської армії. Про Устима Кармалюка є дуже романтична версія: в
усьому винне кохання. У свої неповні 25 років Устим був добрим господарем,
вдруге одруженим і мав на утриманні аж 5 дітей. Щоб прокормити усіх, він мусив
тяжко працювати на полі - і робив це добре, сім‘я до найбідніших не належала.
Але одного разу повз поле, де працювали селяни, крутим схилом їхала дружина
власника села Розалія Пігловська. Несподівано коні понесли – у цьому місці і шансів
на порятунок не було. Однак молодий і дужий кріпак зумів якось зупинити бричку.
Гонор польської аристократки вимагав достойно віддячити рятівникові. Досить
швидко стосунки Устима і врятованої переросли у щось більше. Невдовзі шляхтянка
відмовилась від нерівного кохання. ЇЇ ж чоловік, щоб помститися, вирішив
відправити палкого кріпака на 25 років у солдати. Та на Поділлі в той час
панувала чума, тому рекрутів звідси не набирали. Пігловський виявився людиною упертою,
і для Кармалюка роблять виняток. Той, не бажаючи змарнувати життя в казармах,
калічить себе, і лікарська комісія
відправляє Устима додому. Однак слід за нею приїжджає інша, вже вища комісія, і
Кармалюк стає солдатом уланського полку в Кам‘янці-Подільському. Устим, який не
захотів коритись царській муштрі, утік з 4-го уланського полку. Однак незабаром
він був спійманий і засуджений до 500 ударів пліттю. Після чого його направили
до кримського штрафного батальйону. На шляху до Криму Кармалюк тікає з - під варти. А опинившись на волі
формує і очолює повстанський загін селян. З цього часу на Поділлі активізується
селянський рух, на чолі якого стояв Устим Кармалюк. До його загону приєднались
втікачі з царської армії. В різних подільських містах спалахують повстання.
Прості люди щиро любили Кармалюка і завжди давали йому пристановище, харчі та
іншу поміч. Дуже цікавим є той факт, що у повстаннях брали участь не лише
українці, а й поляки та євреї. За словами тих, хто знав або бачив Кармалюка,
Устим був не дуже високий, але плечистий, незвичайно сильний, дуже розумний
лицар. Не любив розбійників, сильно карав даремних злодіїв. Житель с. Гуменці
Мисливський згадує, що одного разу Кармалюк відібрав багато золота в місцевого
здирця-окупанта і роздав бідним, обірваним жінкам, що йшли по дорозі. На
прощання сказав: "Беріть золото, хай діти ваші вдома не плачуть... Як мене
десь вб'ють, споминайте Кармалюка..."
Перший раз Устима спіймали досить швидко й етапували до Кам‘янецької
фортеці, яка тоді слугувала в‘язницею. Кармалюк тікає з-під варти і
повертається в Головчинці, де привселюдно карає пана Пігловського батогом, а
все його майно роздає. Вже наступного року Кармалюка ловлять та засуджують до
смертної кари.
Однак в тогочасній Росії смертні вироки
не виконувались, тому Устима приговорюють до батоження та довічної каторги.
Хтось підрахував, що спина Кармалюка витримала 4000
ударів шпіцрутенами, 227 ударів батогом, його тричі таврували як небезпечного
злочинця. Він побував у тюрмах Росії, України, Білорусії. Втікаючи з заслання,
пішки пройшов 15 000 км.(він двічі йшов пішки з Сибіру до рідного села,
дорогу долав за рік.) Він утікав з в‘язниць, з яких утекти не вдавалося нікому,
у тому числі з знаменитої та неприступної Кам‘янецької фортеці. Папська вежа, в
якій він перебував, тепер носить його ім‘я. Устим навіть спромігся організувати
масові втечі, будучи закованим у кайдани, які виїдали м‘ясо на руках і ногах аж
до костей, про його винахідливість, силу духу та витривалість ходять легенди.
Одного разу Кармалюк втік від спеціально для нього організованої варти в 60
чоловік, назвав себе іншим іменем і навіть спокійно витримав очну ставку з
сім‘єю. Протягом 23 років боротьби повстанські загони Кармалюка здійснили понад
1 тис. нападів на поміщицькі маєтки. Захоплені у поміщиків гроші та майно
роздали селянській бідноті.
Розмах селянської війни на Поділлі невдовзі став таким, що зацікавив
царя Миколу І. Аби спіймати бунтівного кріпака, було залучено понад 3000
солдатів та жандармів. Устим був людиною досить грамотною, добре знав
російську, польську та молдавську мови. Цей факт збивав шляхту з пантелику:
вони не розуміли, як простий кріпак може бути розумнішим та кмітливішим за них.
Поширювались навіть чутки про його шляхетне походження, але це лише збільшило
популярність героя у народі і дозволило дрібній шляхті приєднатись до загонів
Кармалюка.
Харизматичні герої, як правило, не помічають зрадників. В 1827 р. в загоні Устима знайшлась людина,
яка перед вирішальною сутичкою з царськими військами змастила рушниці салом,
щоб вони не стріляли. Це дало змогу урядові розгромити повстання і притягти до
відповідальності 750 чоловік. Ще тисяча мешканців навколишніх сіл виступала на
процесі свідками. Однак поки Устим був живий, селянські бунти знову почали набирати обертів.
Кармалюка зрадила жінка. У Коричинцях-Шляхових
неподалік від Деражні, у хаті Оляни Процикової на нього зробили засідку. Устим
зайшов сюда на світанку 10 жовтня 1835 р. - і шляхтич Федір Рудковський
холоднокровно застрелив його з пістоля. За це він дістав перстень від царського
двору та пожиттєве звільнення від податків. Тіло Кармалюка ще довго возили
селами, щоб залякати селян, а потім поховали в Летичеві.
Допитавши 2700 осіб, урядова комісія встановила, що Кармалюк підняв на боротьбу
20 тисяч повстанців.
В Головчинцях резонанс справи Кармалюка
був таким великим, що вся його численна рідня була змушена відмовитись від
свого прізвища, аби не зазнавати репресій. Переважна більшість взяла собі
прізвище Карман: таке було прізвисько соратників Устима. Після 1955 р., коли
село перейменували на Кармалюкове, почався зворотній процес зміни прізвищ,
майже всі Кармани стали Кармалюками. На старому варіанті прізвища залишився
єдиний прямий нащадок Устима, що мешкає в рідному селі. Праправнук Кармалюка
народився в 1969 р. Петро Карман дуже пишається своїм предком, перечитав всі
романи про нього, вважає, що дуже схожий на Устима, от тільки вусів не носить.
Образ Кармалюка відобразили у своїх творах Михайло Старицький, Марко
Вовчок, Степан Васильченко, Василь Кучер та ін. Харківський композитор Валентин
Костенко — автор опери «Кармелюк». Фольклорні добутки про народного героя
збирали Микола Костомаров і Тарас Шевченко (останній назвав його «славним
лицарем»). Народні чутки приписують Кармалюкові авторство ряду пісень. Хоча
найвідоміша, «За Сибіром сонце сходить», складена усе-таки не ним, a Томашем
Падурою. До наших часів дійшов лише опис зовнішності Кармалюка, а єдиний
достовірний його портрет належить пензлю Тропініна та відомий в кількох копіях,
одна з яких зберігається в Ермітажі.
Селянські виступи під проводом
У.Кармалюка на Поділлі та Волині
|
Хронологічні межі
повстання
|
Місце повстання
|
Керівник
|
Склад учасників
|
Причини повстання
|
Хід повстання
|
Причини поразки
|
Наслідки повстання
|
Історичне значення повстання
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий