Основи публічного права України.
Конституційне право
Таблиця 40. Поняття конституційного
права.
|
Конституційне право України — це провідна галузь права, яка
становить сукупність правових норм, що закріплюють та регулюють основу
соціально-економічної структури суспільства, його політичну систему, правовий
статус людини з метою забезпечення умов для здійснення державної влади в
країні
|
|||
|
Чинники, якими зумовлена провідна
роль конституційного права України:
|
|||
|
1
|
Предметом конституційного права є
особливе коло суспільних відносин, що мають важливе значення для суспільства,
держави і людини, і вони стосуються всіх найважливіших сфер суспільного
життя: економіки, політики, ідеології, соціальних відносин
|
||
|
2
|
Конституційне право закріплює
основоположні принципи конституційного ладу, визначає основні права, свободи
та обов’язки людини і громадянина, встановлює принципи
державно-територіального устрою, засновує систему органів державної влади і
місцевого самоврядування і наділяє їх відповідною компетенцією
|
||
|
3
|
Конституційне право регулює сам
процес утворення права, визначає види правових актів і становить правову базу
національного законодавства України
|
||
|
4
|
Конституційне право, базуючись на Конституції
України, закріплює принцип верховенства права, який означає: Конституція має
найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії
|
||
|
Конституційно-правові відносини
|
||
|
Елементи
|
Суб’єкти
|
Народ України; фізичні особи
(громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства); об’єднання
громадян; трудові колективи; юридичні особи; державні органи; держава в
цілому; інші держави та їхні фізичні особи.
|
|
Об’єкти
|
Політична влада, державна
територія, майнові цінності (об’єкти власності), дії (голосування під час
виборів), особисті немайнові блага (недоторканість)
|
|
|
Зміст
|
Сукупність прав та обов’язків між
різними суб’єктами (між органами державної влади, між громадянами та органами
влади і місцевого самоврядування тощо)
|
|
Таблиця 41. Джерела Конституційного
права України: поняття та види.
|
Джерело конституційного права — це зовнішня об’єктивація волі
Українського народу і політики Української держави, що передбачає надання їм
чи визнання за ними певної юридичної сили у визначеній формі, тобто джерела
конституційного права є нормативно-правовим актами (НПА) волевиявлення народу
або держави, що мають юридичну силу
|
||
|
За юридичною силою джерела
конституційного права поділяються на:
|
||
|
Конституційні
|
Конституція України
|
Єдиний нормативно-правовий акт
найвищої юридичної сили
|
|
Акти всеукраїнського референдуму
|
Акти, що мають найвищу юридичну
силу
|
|
|
Законодавчі
|
Закони
|
Нормативно-правові акти, що
приймаються за особливою процедурою, мають вищу юридичну силу і регулюють
найбільш важливі комплекси суспільних відносин у сфері конституційного права
|
|
Чинні міжнародні договори України
|
Такі міжнародні договори, що є
частиною національного законодавства виключно за умови ратифікації їх
Верховною Радою України і лише ті, які регулюють суспільні відносини, що є предметом
конституційного права
|
|
|
Підзаконні
|
Постанови та інші НПА ВРУ, укази і
розпорядження Президента України; постанови та розпорядження КМУ та НПА інших
ЦОВВ; рішення ЦВК і територіальних виборчих комісій; акти реагування
Уповноваженого ВР України з прав людини; рішення та висновки КСУ; НПА
колишніх СРСР і УРСР
|
Нормативно-правові акти, що
виражають волю Українського народу та політику держави, не суперечать
Конституції України та законам України і розвивають їх положення
|
|
Локальні
|
Нормативно-правові акти Автономної
Республіки Крим і НПА інших суб’єктів місцевого самоврядування
|
Нормативно-правові акти, що
приймаються органами влади АРК чи суб’єктами місцевого самоврядування і не
можуть суперечити конституційним джерелам
|
Таблиця 42. Конституція України як
головне, систематизуюче джерело конституційного права України.
|
Конституція України — єдиний нормативно-правовий акт
найвищої сили, який є Основним Законом суспільства і держави, регулює
найважливіші суспільні відносини, містить норми прямої дії, має особливий
порядок прийняття, внесення до нього захисту, гарантування
|
|||
|
Основні характерні ознаки:
|
|||
|
1
|
Конституція за своєю сутністю є
Основним Законом (lex fundamentals), що виражає волю Українського
народу і політику держави, встановлює цілі, завдання та об’єкти правового
регулювання
|
||
|
2
|
Конституція за своїм змістом має
найвищу юридичну силу, тобто є найвищим правовим актом держави
|
||
|
3
|
норми Конституції є нормами прямої
дії; Конституція є основним джерелом національної правової системи, базою
поточного законодавства, визначає основні напрями його розвитку
|
||
|
4
|
Конституція приймається і
вводиться в дію відповідно до передбаченої законом спеціальної процедури
|
||
|
5
|
чинне законодавство передбачає
спеціальний механізм правового захисту, гарантування Конституції
|
||
Таблиця 43. Основні етапи розвитку
української державності.
|
Назва і період існування
(об’єднання племен) на території України
|
Примітки
|
|
Кіммерія (Х–VІІ ст. до н. е.)
|
Існує думка, що кіммерійці лише
підійшли до створення держави, але не завершили цей процес
|
|
Велика Скіфія (VІІ–ІІІ ст. до н.
е.)
|
У літературі утворення скіфської
державності датується VІІ ст. до н. е. або ІV ст. н. е., а іноді зовсім
заперечується. За найсучаснішими поглядами, скіфи мали «переривчату
державність» у VІІ–VІ і V–ІV ст. н. е.
|
|
Малі Скіфії:
1) у Криму (ІІІ ст. до н. е. — ІІІ
ст. н. е.);
2) у Нижньому Подніпров’ї (ІІ ст.
до н. е. — ІІ ст. н. е.);
3) у Північно-Західному
Причорномор’ї (Добруджі) (ІІІ–І ст. до н. е.)
|
Ряд дослідників вважає, що саме
Кримська Скіфія була першим справжнім державним утворенням на українських
землях
|
|
Сарматська держава (ІІІ ст. до н.
е. — ІІІ ст. н. е.)
|
Сарматська державність була
подібна до скіфської
|
|
Античні держави Північного
Причорномор’я:
1) Ольвія (VІІ (VІ) ст. до н. е. —
ІV ст. н. е.);
2) Пантікапей (з 479/480 р. до н.
е. Боспорське царство) (VІ ст. до н. е. — VІ (VІІ) ст. н. е.);
3) Херсонес Таврійській (V ст. до
н. е. — V ст. н. е.);
4) Тіра (VІ ст. до н. е. — ІV ст.
н. е.)
|
Початок колонізації і заснування
Березані (Борисфену) 647–646 р. до н. е. З ІІ ст. до н. е. під владою
Понтійської держави. У І ст. до н. е. — І ст. н. е. боротьба за самостійність
з Римською імперією. І–ІІІ ст. повністю під впливом Римської імперії. ІІІ ст.
захоплені готами, ІV ст. — гунами. Надалі поступово втрачають самостійний характер,
перетворюються на провінційні міста, за які вели боротьбу Рим, Візантія,
готські й гунські племена
|
|
Понтійська держава (ІІ–І ст. до н.
е.)
|
Держава існувала в Малій Азії у
302 (або 301) — 64 р. до н. е.
|
|
Римська імперія (провінції Мезія і
Віфінія-Понт) (І ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е. (з перервами))
|
Римські гарнізони були у
Херсонесі, Ольвії та Тірі. Ряд боспорських правителів мали титул «друга і
союзника» Риму. Традиційна дата падіння Західної Римської імперії 476 р.
|
|
Готський союз (ІІІ–ІV ст.)
|
Під натиском гунів готи відійшли
на Балкани і далі — у південно-західну і західну Європу, а частково в Крим
|
|
Гуни (ІV–V ст.)
|
Найбільшої могутності гуни досягли
за правління Аттіли (434–453 рр.). Згодом племена гунів влилися у Волзьку
Булгарію і Хозарський каганат
|
|
Візантія, Візантійська імперія
(V–ХІІ ст.)
|
Держава існувала у ІV–ХV ст. З V
ст. під її владою перебували Херсонес і деякі інші сучасні українські землі
|
|
Хозарський каганат (VІІ–Х ст.)
|
У різні часи хозари володіли
Кримом, Таманським півостровом та деякими іншими відібраними у Візантії
землями
|
|
Київська Русь (ІХ–ХІІ ст.)
|
Назва «Київська Русь» дана
вченими. Мешканці цієї держави казали, що вони живуть у «Руській землі»
|
|
Руські князівства періоду
феодальної роздробленості, серед них — Галицько-Волинське князівство (ХІІ–ХІV
ст. 1199–1340 рр.)
|
У середині ХІІ ст. на місті
колишньої єдиної держави було 15 князівств, на поч. ХІІІ ст. (перед Батиєвою
навалою) — близько 50, а в ХІV ст. — близько 250
|
|
Угорське королівство (ХІ–ХVІ ст.)
|
Держава існувала з Х ст. Включала
до свого складу Закарпаття (частину — з другої пол. ХІ ст., решту — з ХІІІ
ст.). У 1526 р. держава розділена між Австрією, Туреччиною і Трансільванією
|
|
Золота Орда (ХІІІ–ХVІ ст.)
|
До території Золотої Орди
безпосередньо входив з українських земель лише Крим. Але більшість руських
князівств перебувало у васальній залежності від Орди
|
|
Генуезькі колонії в Криму:
1) Кафа (Феодосія) (1266–1475);
2) Чембало (Балаклава)
(1357–1475);
3) Слдайю (Судак) (1365–1475)
|
Захоплені Туреччиною і її васалом
— Кримським Ханством
|
|
Польське королівство (ХІV–ХVІ ст.)
|
Польська державність існує з Х ст.
Окремі західноукраїнські землі тимчасом захоплювалися Польщею, ще у ХІ ст.
польські феодали захопили галицькі і частково волинські землі
|
|
Велике князівство Литовське
(ХІV–ХVІ ст.)
|
Держава існувала з ХІІІ ст.
Українські землі в її складі частково успадковані від Галицько-Волинського
князівства, частково відвойованого від Золотої Орди
|
|
Молдавське князівство (ХІV–ХVІІІ
ст.)
|
Держава виникла в ХІV ст. (1359
р.). Включала українські землі Північної Буковини, що раніше входили до
Галицько-Волинського князівства. З 1456 р. у васальній залежності від
Туреччини. У 1744 р. уступила Буковину Австрії. У 1862 р. стала частиною
Румунії
|
|
Московське велике князівство,
Московське царство, Російська імперія (ХІV ст. — 1917р.)
|
Московське князівство існує з ХІІІ
ст., Московське велике князівство — з ХІV ст., Московське царство (Російська
централізована держава) — з ХV ст., окремі українські землі
(Чернігово-Сіверська та інші) входили до складу Росії, починаючи з ХV–ХVІ ст.
|
|
Кримське ханство (ХV–ХVІІІ ст.)
|
Виникло внаслідок державного
усамостійнення Кримського улусу Золотої Орди. Було завойоване Росією
|
|
Трансільванія (Семигород)
(ХVІ–ХVІІ ст.)
|
Виникло як автономне князівство
після розпаду Угорського королівства. Включала частину українського
Закарпаття. Перебувала у залежності від Туреччини. З 1699 р. перейшла під
владу Австрії
|
|
Річ Посполита (ХVІ — ХVІІІ
ст.)
|
Наприкінці ХVІІІ ст. розділена між
Росією, Австрією і Пруссією
|
|
Запорізька Січ (ХVІ — ХVІІІ ст.)
|
Запорізька Січ не була державою,
але як автономна військово-політична організація мала багато ознак
державності
|
|
Українська козацька держава
(1648–1654 рр.)
|
У ході національно-визвольної
війни на території, підвладній козакам, склалося, якщо не юридично, то
фактично автономне державне утворення
|
|
Україна — Гетьманщина (1654–1764
рр.)
|
Україна — Гетьманщина була
автономним державним утворенням «під рукою» російського царя
|
|
Туреччина (Османська імперія)
(ХV–ХVІІІ ст.)
|
Держава утворилася в ХІV ст. З ХV
ст. установила сюзеренітет над Кримським Ханством, Молдавським князівством і
багатьма іншими територіями. На кінець ХVІІІ ст. усі етнічні українські землі
перейшли від Туреччини до Росії або Австрії
|
|
Австрія, Австро-Угорщина (з 1867
р.)
(ХVІІІ ст. — 1918 р.)
|
Набула державної самостійності у
ХІІ ст. Входила до складу Священної Римської імперії. З 1804 р. — Австрійська
імперія. У ХVІІІ ст. приєднала українські землі Галичини і Буковини
|
|
Російська республіка (Тимчасовий
уряд) (1917 р.)
|
Влада перейшла до Тимчасового уряду
в результаті Лютневої революції в Росії
|
|
Українська Народна Республіка
(Центральна Рада) (1917–1918 рр.)
|
Держава проголошена ІІІ
Універсалом Центральної Ради в листопаді 1917 р.
|
|
Радянська Україна (Українська
Народна Республіка, Українська Соціалістична Радянська Республіка, Українська
Радянська Соціалістична Республіка) (1917–1991 рр.)
|
Радянська влада проголошена 12
(25) грудня 1917 р. У 1918–1920 рр. існувала паралельно з УНР (Центральної
Ради), Українською Державою і УНР (Директорії). З 1922 р. — у складі СРСР
|
|
Українська Держава (гетьманат П.
П. Скоропадського) (1918 р.)
|
Держава перебувала під контролем
німецької окупаційної адміністрації
|
|
Українська Народна Республіка
(Директорія) (1918–1920 рр.)
|
Під владою Директорії перебували
лише невеликі частини території України. З кінця 1919 р. державні структури
Директорії розміщувалися здебільшого на території, підвладній Польщі
|
|
Західноукраїнська Народна
Республіка (1918–1919 рр.)
|
22 січня 1919 р. об’єдналась з УНР
(Директорії) і перетворилась на Західну область УНР. З червня 1919 р. землі
ЗУНР окуповані Польщею
|
|
Друга Річ Посполита (буржуазна
Польща) (1918–1939 рр.)
|
З першого дня існування
претендувала на західноукраїнські землі. За умовами Варшавського (1920 р.) і
Ризького (1921 р.) договорів включала західноукраїнські землі
|
|
Королівство Румунія (1918–1940
рр.)
|
Незалежність держави проголошено
1877 р., а статус королівства — 1881 р. У листопаді 1918 р. окупувала
Північну Буковину, яку разом з іншими землями повернула на вимогу СРСР лише в
1940 р.
|
|
Чехословацька Республіка
(1919–1939 рр.)
|
Держава проголошена 1918 р. З 1919
р. включала закарпатські українські землі як формально автономний край
«Підкарпатська Русь». Держава була окупована фашисткою Німеччиною
|
|
Карпатська Україна (1939 р.)
|
Незалежність колишнього
автономного краю Чехословаччини була проголошена сеймом Карпатської України
15 березня 1939 р. Але ново проголошена держава протягом кількох наступних
днів була окупована угорськими військами
|
|
Україна (з 1991 р.)
|
Незалежність держави проголошена
24 серпня 1991 р. і підтверджена референдумом 1 грудня 1991 р.
|
Таблиця 44. Поняття громадянства.
Основні способи набуття громадянства.
|
Громадянство — необмежений у процесі і часі
правовий зв’язок особи з державою, який обумовлює поширення на неї всіх
конституційних прав, свобод та обов’язків і змушує державу захищати права та
законні інтереси своїх громадян як на своїй території, так і за її межами
|
|||||
|
Способи набуття:
|
|||||
|
За народженням (ґрунтується на
одному з двох принципів)
|
Принцип права крові
(jus sanguinis)
|
Означає, що особа набуває
громадянство батьків незалежно від місця народження (притаманний
законодавству більшості держав світу)
|
|||
|
Принцип права ґрунту
(jus soli)
|
Означає, що особа набуває
громадянство держави, на території якої народилася, незалежно від
громадянства батьків (притаманний законодавству США та латиноамериканських
держав)
|
||||
|
Внаслідок прийняття до
громадянства (натуралізація)
|
Акт прийняття до громадянства
(підстава) певної держави іноземця чи особи без громадянства (відбувається у
випадках: набуття громадянства особою, яка його не має (апатридом); зміни
громадянства; суміщення, або кумуляції, за якою особа зберігає колишнє
громадянство і набуває нове)
|
||||
|
Здійснюються, як правило, з
урахуванням умов, передбачених законом (відповідний термін проживання
зацікавленої особи на території даної держави, її майновий стан, родинні
зв’язки тощо)
|
|||||
|
Внаслідок репатріації
|
Означає повернення емігрантів —
осіб, які добровільно або примусово залишили батьківщину і виїхали в іншу
країну на постійне чи тривале проживання, з поновленням їх у правах
громадянства
|
||||
|
Внаслідок оптації
|
Означає, у міжнародному праві, —
добровільний вибір громадянства при зміні державою, громадянином якої особа
була, території (оптанти можуть, на власний розсуд, або зберегти громадянство
своєї держави, або набути громадянства держави, до якої, за оптації,
переходить територія)
|
||||
Таблиця 45. Підстави припинення
громадянства.
|
Припинення громадянства
|
|
|
Підстави втрати громадянство
України
|
|
Таблиця 46. Міжнародні стандарти у
сфері прав людини.
|
Міжнародний білль про права людини
|
|||
|
Складові
|
|||
|
Загальна декларація прав людини
|
|
||
|
Міжнародний пакт про громадські і
політичні права
|
|
||
|
Міжнародний пакт про економічні,
соціальні і культурні права
|
|
||
Таблиця 47. Права і свободи людини:
поняття та загальна характеристика.
|
Права і свободи людини — її певні можливості, які:
а) необхідні для її існування та
розвитку в конкретно-історичних умовах;
б) об’єктивно зумовлюються
досягнутим рівнем розвитку суспільства;
в) мають бути загальними та
рівними для всіх людей
|
||||||
|
Загальна характеристика
|
||||||
|
1
|
Вони визначають засади правового
захисту особи; людина (як суб’єкт прав і свобод) у цьому розумінні виступає
як фізична особа
|
|||||
|
2
|
Вони належать людині від
народження, а тому є природними і невідчужуваними, а отже, пов’язані з самою
людиною, її існуванням і розвитком
|
|||||
|
3
|
Вони є необхідним елементом
громадянського суспільства та правової держави
|
|||||
|
4
|
Вони мають домінантне значення, бо
поширюються на всіх людей, які проживають у тій чи іншій державі
|
|||||
|
5
|
Вони закріплені у національному
законодавстві — конституціях країн
|
|||||
|
6
|
Вони визнані міжнародним
співтовариством, тобто знайшли відображення у численних міжнародних актах:
Загальній декларації прав людини (1948 р.), Європейській конвенції про захист
прав і основних свобод людини (1950 р.), Міжнародному пакті про громадянські
та політичні права (1966 р.); Міжнародному пакті про економічні, соціальні та
культурні права (1966 р.)
|
|||||
|
7
|
Вони засновані на принципах
свободи, рівності та справедливості й мають універсальний характер
|
|||||
|
8
|
Вони забезпечуються національними
засобами правового захисту, а також за допомогою міжнародної процедури в
рамках ООН та інших міжнародних організацій, міжнародних судових органів тощо
|
|||||
|
9
|
Боротьба з порушенням цих прав є
важливим напрямом міжнародного співробітництва й має два аспекти:
а) виховання поваги до прав людини
і сприяння їх здійсненню;
б) усунення грубих порушень прав
людини
|
|||||
|
До прав і свобод людини відносять:
|
||||||
|
Право на життя
|
Право на недоторканність
приватного життя, особистої і сімейної таємниці, захист своєї честі і
гідності, свободи совісті й віросповідання
|
Право на незастосування до особи
тортур, насилля або іншого жорстокого чи принижуючого людську гідність
поводження або покарання
|
Право на судовий захист,
правосуддя і пов’язані з ним інші процесуальні права тощо
|
|||
Таблиця 48. Конституційні обов’язки
громадян України.
|
№
|
Конституційні обов’язки громадян
України
|
Стаття
|
|||
|
1
|
Неухильно додержуватися
Конституції України та законів
|
ч. 1 ст. 68
|
|||
|
2
|
Не посягати на права і свободи,
честь і гідність інших людей
|
ч. 1 ст. 68
|
|||
|
3
|
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної
цілісності України
|
ч. 1 ст. 65
|
|||
|
4
|
Шанування державних символів
України (прапор, гімн, герб)
|
ч. 1 ст. 65
|
|||
|
5
|
Не заподіювати шкоду природі,
культурній спадщині, відшкодовувати завдані громадянином збитки
|
ст. 66
|
|||
|
6
|
Зобов’язання сплачувати податки і
збори в порядку і розмірах, встановлених законом
|
ч. 1 ст. 67
|
|||
|
7
|
Подавати усім громадянам щорічно
до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий
стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом
|
ч. 2 ст. 67
|
|||
|
8
|
Зобов’язання батьків утримувати
дітей до їх повноліття, а повнолітніх дітей — піклуватися про своїх
непрацездатних батьків
|
ч. 2 ст. 51
|
|||
|
9
|
Здобуття обов’язкової повної
загальної середньої освіти
|
ч. 2 ст. 53
|
|||
|
Кожному гарантується право знати
свої права і обов’язки (ч.1 ст. 57)
|
Закони та інші нормативно-правові
акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома
населення у порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 57)
|
Закони та інші нормативно-правові
акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома
населення у порядку, встановленому законом, не є чинними (ч. 3 ст. 57)
|
|||
|
Незнання законів не звільняє від
юридичної відповідальності.
ч. 2 ст. 68 Конституції України
|
|||||
Таблиця 49. Міжнародні засоби
захисту прав людини.
|
Органи ООН, які займаються
питаннями прав людини
|
|
|
Генеральна Асамблея ООН
|
|
|
Комісія з прав людини ЕКОСОР ООН
|
|
|
Центр із прав людини
|
|
|
Верховний комісар ООН із прав
людини
|
|
|
Міжнародний суд ООН
|
|
Таблиця 50. Державна влада в
Україні. Функції законодавчої, виконавчої, судової влади.
|
Державна влада — це політична влада, яка
реалізується через державні органи за допомогою юридичних норм.
Державна влада в Україні
здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
(ст. 6 Конституції України)
|
||||
|
Функціональне призначення
|
||||
|
законодавчої влади
|
виконавчої влади
|
судової влади
|
||
|
це формування правових норм життя
держави і суспільства
|
це організація державно-владної,
виконавчо-розпорядчої, підзаконної діяльності спеціально створеним
|
це застосування прийнятих органом
законодавчої влади законів та інших нормативно-правових актів до конкретних
життєвих ситуацій і цим забезпечення верховенства права у житті суспільства
|
||
|
Структурно-законодавча влада є
сукупністю повноважень (функцій)щодо прийняття законів та інших правових
актів, а також організаційних форм їх реалізації
|
Структурно-виконавча влада є
сукупністю повноважень і функцій щодо управління державою та регулювання
найважливішими процесами суспільного розвитку шляхом реалізації законів та
інших нормативно-правових актів держави
|
Структурно-судова влада є
сукупністю повноважень і функцій щодо розв’язання правових спорів та
здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного,
кримінального та конституційного судочинства з метою захисту прав та законних
інтересів фізичних і юридичних осіб
|
||
Таблиця 51. Конституція України про
референдуми.
|
Основні положення Конституції
України про референдуми
|
||
|
1
|
Народне волевиявлення здійснюється
через … референдум
|
ст. 69
|
|
2
|
Громадяни мають право брати участь
… у всеукраїнському та місцевих референдумах
|
ч. 1 ст. 38
|
|
3
|
Право голосу на… референдумах
мають громадяни України, які досягли на день їх проведення 18-ти років
|
ч. 1 ст. 70
|
|
4
|
Всеукраїнський референдум
призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до
їхніх повноважень, встановлених … Конституцією
|
ч. 1 ст. 72
|
|
5
|
Всеукраїнський референдум
проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як 3 млн. громадян
України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення
референдуму зібрано не менш як 2/3 областей і менше як по 100 тис. підписів у
кожній області
|
ч. 2 ст. 72
|
|
6
|
Виключно всеукраїнським
референдумом вирішуються питання про зміну території України
|
ст. 73
|
|
7
|
Референдум не допускається щодо
законопроектів з питань податків, бюджету та амністії
|
ст. 74
|
|
8
|
До повноважень Верховної Ради
України належить:
2) призначення всеукраїнського
референдуму з питань, визначених статтею 73 … Конституції
|
ч. 1 ст. 85
|
|
9
|
Виключно законами України визначаються:
20) організація і порядок проведення … референдумів
|
ч. 1 ст. 92
|
|
10
|
Президент України: 6) призначає
всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті
156 … Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою
|
ч. 1 ст. 106
|
|
11
|
До відання Автономної Республіки
Крим належить: 2) організація та проведення місцевих референдумів
|
ч. 1 ст. 138
|
|
12
|
Територіальні громади села,
селища, міста безпосередньо або через утворені ними органами місцевого
самоврядування … забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію
їх результатів…
|
ч. 1 ст. 143
|
Таблиця 52. Вибори як основна форма
безпосередньої демократії.
|
Вибори — це форма безпосередньо
демократії, народного волевиявлення, яка передбачає формування складу
представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування
шляхом голосування
|
|||
|
Вибори — це спосіб формування складу
колегіальних та інших структур відповідних представницьких органів державної
влади і місцевого самоврядування, а також органів управління підприємств,
установ та організацій
|
|||
|
Форма і спосіб виборів є вільними
|
|||
|
означає, що виборцям
забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного
виявлення при голосуванні
|
означає, що застосування
насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають
вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, забороняється
|
||
|
Види виборів
|
|||
|
Залежно від того, які органи
обираються
|
|
Залежно від підстав проведення
|
|
|
Вибори народних депутатів України
|
Чергові
|
||
|
Вибори Президента України
|
|||
|
Вибори депутатів Верховної Ради
Автономної Республіки Крим
|
Позачергові
|
||
|
Вибори депутатів місцевих рад
(сільських, селищних, міських, районних, обласних)
|
Повторні
|
||
|
Вибори сільських, селищних та
міських голів
|
Проміжні
|
||
Таблиця 53. Роль і значення
парламенту України в системі органів державної влади.
|
Верховна Рада України (парламент) — єдиний орган
законодавчої влади в Україні
|
|
|
Роль парламенту України в системі
органів державної влади
|
|
|
Сутність українського парламенту
|
Це представницький орган народу
України
|
|
Зміст представницької функції
українського парламенту
|
У вираженні на
загальнонаціональному рівні різних політичних, економічних, суспільних
інтересів та їх узгодження
|
|
Завдання українського парламенту
|
|
Таблиця 54. Особливості правового
статусу Президента України за Конституцією України.
|
Президент України — глава держави.
(ч. 1 ст. 102 Конституції України)
|
|
|
Президент України є гарантом
|
|
|
Президент України забезпечує
|
|
Таблиця 55. Виконавча влада України:
поняття та система органів виконавчої влади.
|
Виконавча влада в Україні — система державних органів і
посадових осіб, що здійснюють повноваження та функції з управління державою
|
|
|
Система органів виконавчої влади
|
|
|
Кабінет Міністрів України
|
|
|
Система центральних органів
виконавчої влади
|
|
|
Система місцевих органів
виконавчої влади
|
|
|
Органи місцевого самоврядування
|
|
Таблиця 56. Система місцевого
самоврядування в Україні.
|
СИСТЕМА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В
УКРАЇНІ
|
|
|
Територіальна громада
|
|
|
Сільська, селищна, міська рада
|
|
|
Сільський, селищний, міський
голова
|
|
|
Виконавчі органи сільської,
селищної, міської ради
|
|
|
Районні та обласні ради
|
|
|
Органи самоорганізації населення
|
це будинкові, вуличні, квартальні
та інші органи самоорганізації населення, наділені частиною власної
компетенції, фінансів, майна
|
|
Районні та міські ради
|
У містах з районним поділом за
рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до чинного
законодавства можуть утворюватися районні і міські ради, які, у свою чергу,
утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і
головою її виконавчого комітету
|
Таблиця 57. Місце органів судової
влади в системі державних органів України.
|
Органи судової влади в Україні — система державних органів, які
здійснюють правосуддя, тобто розв’язують суперечності, що виникають у процесі
правовідносин
|
|
|
Система судових органів
|
|
|
Конституційний Суд України
|
Суди загальної юрисдикції
|
|
є єдиним органом конституційної
юрисдикції
|
утворюють єдину систему судів
|
|
покликаний приймати рішення та
робити висновки про відповідність правових актів та міжнародних договорів до
Конституції, давати офіційне тлумачення Конституції та інших законів України,
а також робити висновки з інших питань, передбачених Конституцією
|
здійснюють правосуддя шляхом
розгляду і вирішення на судових засіданнях цивільних, господарських,
адміністративних, кримінальних та інших справ
|
Суди: поняття та завдання
|
1
|
Суди належать до системи органів
державної влади
|
|
2
|
Суди є органами судової влади, а
їх юрисдикція поширена на всі різновиди правовідносин
|
|
3
|
Суди, здійснюючи правосуддя, на
засадах верховенства права покликані забезпечувати захист гарантованих
Конституцією та іншими законами України прав, свобод і законних інтересів
фізичних і юридичних осіб, інтересів суспільства та держави
|
|
4
|
Суди є найголовнішими
правоохоронними органами — органами правосуддя
|
|
5
|
Суди покликані сприяти підтриманню
правопорядку в державі та суспільстві
|
Таблиця 58. Правоохоронні органи
України: поняття, риси, система.
|
Правоохоронні органи України — державні органи, основною
(спеціальною) функцією яких є забезпечення законності та охорона
правопорядку, боротьба з правопорушеннями, охорона законних прав та інтересів
громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому
|
||
|
Система правоохоронних органів
|
||
|
№
|
Органи
|
Систему складають
|
|
1
|
Органи прокуратури
|
Генеральна прокуратура України,
прокуратури АРК, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні,
міжнародні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури
(регіонів, ВМС, гарнізонів)
|
|
2
|
Органи внутрішніх справ
|
МВС України; Головні управління
МВС України в АРК та Києві й Київській області; управління й відділи МВС
України в областях, районах і містах; міліція, внутрішні війська, органи
слідства і дізнання, Державна автомобільна інспекція, спецпідрозділи, навчальні
установи
|
|
3
|
Органи служби безпеки
|
Центральне управління СБУ,
підпорядковані йому регіональні органи, Служба безпеки АРК, органи військової
контррозвідки, військові формування, навчальні, науково-дослідні, інші
заклади СБУ
|
|
4
|
Митні органи
|
Державна митна служба України;
регіональні митниці; митниці; митні пости; спеціалізовані митні установи та
організації, митні лабораторії, митна варта
|
|
5
|
Органи держаної податкової служби
|
Державна податкова адміністрація
України; державні податкові адміністрації АРК, областей, міст Києва і
Севастополя; державні податкові інспекції в містах і районах; податкова
міліція
|
|
6
|
Органи Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України
|
Головне управління; Центральне
управління Служби правопорядку по місту Києву і Київській області та
територіальні управління; зональні відділи (відділення); підрозділи Служби
правопорядку: охорони військових об’єктів; патрульно-постової служби; безпеки
дорожнього руху; дізнання; спеціального призначення.
|
|
7
|
Органи державної прикордонної
служби
|
Спеціально уповноважений
центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону; його
територіальні органи; морська охорона; прикордонні загони, окремі
контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах
охорони державного кордону.
|
|
8
|
Органи державної
контрольно-ревізійної служби
|
Головне контрольно-ревізійне
управління, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях,
містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи)
в районах, містах і районах у містах.
|
|
9.
|
Органи державної лісової охорони
|
Державне агентство лісових
ресурсів України; Республіканський комітет АРК по лісовому і мисливському
господарству; обласні управління лісового та мисливського господарства;
державні підприємства, які входять до сфери управління Державного агентства
лісових ресурсів України
|
|
10
|
Інші органи, які здійснюють
правозастосовні або правоохоронні функції
|
|
|
Характерні риси правоохоронних
органів
|
|
|
Таблиця 59. Міліція в Україні:
статус, основні завдання та підрозділи.
|
Міліція в Україні — державний озброєний орган
виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян,
власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від
протиправних посягань
|
|
|
Підрозділи
|
|
|
Основні завдання міліції
|
|
|
Діяльність міліції визначають
|
|
Таблиця 60. Служба безпеки України.
|
Служба безпеки України (СБУ) — це державний правоохоронний
орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
Діяльність СБУ регулюється Законом «Про Службу безпеки України»
|
|
Завдання СБУ
|
|
Захист державного суверенітету,
конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного,
науково-технічного й оборонного потенціалу України, інтересів держави та прав
громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань
із боку окремих організацій, груп, осіб
|
Запобігання, виявлення, присікання
і розкриття злочинів, що створюють загрозу інтересам України
|
Таблиця 61. Прокуратура в Україні та
її місце в системі органів державної влади.
|
Прокуратура України — самостійний централізований
орган, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує захист
від неправомірних посягань на суспільний та державний лад, права і свободи
людини, а також основи демократичного устрою засобами та методами, що передбачені
законом
|
||
|
Правова основа організації і
діяльності органів прокуратури
|
Конституція, Закон України «Про
прокуратуру», кримінальне-процесуальне, цивільно-процесуальне,
адміністративне, виправно-трудове, господарсько-процесуальне законодавство та
інші закони України, а також визнані Україною відповідні міжнародні договори
та угоди
|
|
|
Місце прокуратури в системі
органів державної влади
|
|
|
|
Діяльність органів прокуратури
спрямована на всемірне утвердження правопорядку і має своїм завданням:
|
захист від неправомірних посягань закріплених Конституцією України
незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та
економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень
|
|
|
захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією, іншими
законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних,
політичних, особистих прав і свобод людини і громадянства
|
||
|
захист від неправомірних посягань основ демократичного устрою
державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації
населення
|
||
Схема 13. Функції прокуратури.
|
Функції прокуратури
|
|
Підтримання державою обвинувачень
у суді
|
Представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом
|
Нагляд за додержанням законів
органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове
слідство
|
Нагляд за додержанням законів при
виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні
інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням свободи громадян
|
Таблиця 62. Прокурор України.
Кадри органів прокуратури
|
Прокурорами і слідчими можуть
призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні
ділові та моральні якості
|
|
На посади прокурорів АРК,
областей, міст Києва та Севастополя та прирівняних до них прокурорів
призначаються особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в
органах прокуратури або на судових посадах не менше 7 років
|
|
На посади міських і районних
прокурорів призначаються особи віком не молодше 25 років, зі стажем роботи р
органах прокуратури або на судових посадах не менш як 3 роки
|
|
Військовими прокурорами і слідчими
призначаються громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову
службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту
|
|
Особи, які не мають досвіду
практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури
стажування строком до 1 року
|
|
Особи, вперше призначені на посади
помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури
складають Присягу працівника прокуратури
|
|
Прокурорам і слідчим органів
прокуратури, працівникам науково-навчальних закладів прокуратури присвоюють
класні чини (їх 10) відповідно до посад, які вони обіймають, і стажу роботи
|
|
Високою нагородою працівника
прокуратури за тривалу, сумлінну і бездоганну службу в органах прокуратури є
нагрудний знак «Почесний працівник прокуратури України»
|
|
Дисциплінарним стягненням щодо
прокурорсько-слідчих працівників, працівників навчальних, наукових та інших
установ прокуратури є:
1) догана;
2) пониження в класному чині;
3) пониження в посаді;
4) позбавлення нагрудного знаку
«Почесний працівник прокуратури України»;
5) звільнення;
6) звільнення з позбавленням
класного чину
|
Таблиця 63. Повноваження прокурора
України.
|
Повноваження прокурора
|
|
|
1
|
Безперешкодно за посвідченням, що
підтверджує займану посаду, входити в приміщення органів державної влади,
органів місцевого самоврядування тощо; мати доступ до документів і
матеріалів, необхідних для проведення перевірки
|
|
2
|
Вимагати для перевірки рішення,
розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержавши
інформацію про стан законності і заходи щодо їх забезпечення
|
|
3
|
Вимагати від керівників та
колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих
і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур
незалежно від форм власності
|
|
4
|
Викликати посадових осіб і
громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону
|
|
5
|
Опротестувати акти
Прем’єр-міністра України, КМУ, Ради міністрів АРК, міністрів та інших ЦОВВ,
виконавчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій,
громадських об’єднань, а також рішення і дії посадових осіб
|
|
6
|
Вносити подання або протест на
рішення місцевих рад залежно від характеру порушень
|
|
7
|
Порушувати у встановленому законом
порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про
адміністративне правопорушення
|
|
8
|
Давати приписи про усунення
очевидних порушень закону
|
|
9
|
Вносити подання до державних
органів, громадських організацій і посадових осіб про усунення порушень
закону та умов, що їм сприяли
|
|
10
|
Звертатись до суду з заявами про
захист прав і законних інтересів громадян, а також підприємств та інших
юридичних осіб
|
Таблиця 64. Поняття нотаріату.
Органи та посадові особи, які здійснюють нотаріальні функції.
Схема 14. Нотаріус. Права і
обов’язки нотаріуса.
|
Н О Т А Р І У С
|
ним може бути: 1) громадянин
України; 2) який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут);
3) пройшов стажування протягом 6 місяців у державній нотаріальній конторі або
у нотаріуса, що займався приватною нотаріальною практикою; 4) склав
кваліфікаційний іспит; 5) одержав свідоцтво про право займатися нотаріальною
практикою
|
||
|
має право
|
вимагати від підприємств, установ
і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій
|
||
|
складати проекти угод і заяв,
виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз’яснення з
питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру
|
|||
|
зобов’язаний
|
здійснювати свої професійні
обов’язки відповідно до Закону «Про нотаріат» і професійної присяги
|
||
|
сприяти громадянам, підприємствам,
установам і організаціям у здійснення їх прав та захисті законних інтересів,
роз’яснювати права і обов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних
нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути
використана на їхню шкоду
|
|||
|
зберігати в таємниці відомості,
одержані ним у зв’язку з вчиненням нотаріальний дій
|
|||
|
відмовити у вчиненні нотаріальної
дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам
|
|||
|
може
|
об’єднуватись у регіональні,
загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації
|
||
|
мати стажиста; ним може бути
особа, яка має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут)
|
|||
|
не може
|
перебувати у штаті інших
державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися
підприємницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім
тієї, яка передбачена Законом «Про нотаріат», а також викладацької і наукової
у вільній від роботи час
|
||
Таблиця 66. Адвокатура: поняття та
організаційні форми. Види адвокатської діяльності.
|
Адвокатура — це добровільне професійне
громадське об’єднання, покликане згідно з Конституцією України сприяти
захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України,
іноземних громадян, осіб громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу
юридичну допомогу
|
|||||
|
Принципи діяльності адвокатури
|
Організаційні форми діяльності
адвокатури
|
||||
|
|
||||
|
Функції адвокатів
|
|||||
|
1
|
дають консультації та роз’яснення
з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства
|
||||
|
2
|
складають заяви, скарги та інші
документи правового характеру
|
||||
|
3
|
посвідчують копії документів у
справах, які вони ведуть
|
||||
|
4
|
здійснюють представництво в суді,
інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами
|
||||
|
5
|
подають юридичну допомогу
підприємствам, установам, організаціям
|
||||
|
6
|
здійснюють правове забезпечення
підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб
|
||||
|
7
|
виконують свої обов’язки
відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та
досудового слідства
|
||||
Схема 15. Організаційно-правові
засади діяльності адвоката.
|
А Д В О К А Т
|
ним може бути: 1) громадянин
України; 2) який має вищу юридичну освіту; 3) стаж роботи за спеціальністю
юриста або помічника адвоката не менше 2-х років; 4) склав кваліфікаційні
іспити; 5) одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; 6)
прийняв Присягу адвоката України
|
|
не може працювати в суді,
прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної
безпеки, державного управління
|
|
|
має право займатися адвокатською
діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватись з
іншими адвокатами в колегії, фірми, контори
|
|
|
може мати помічника (помічників),
який має вищу юридичну освіту, може виконувати доручення у справах, які
знаходяться у провадженні адвоката
|
|
|
при здійсненні своїх професійних
обов’язків, зобов’язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства,
використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних
інтересів громадян та юридичних осіб
|
|
|
його професійні права, честь і
гідність охороняються законом, а кримінальна справа проти нього може бути
порушена лише Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурором
АРК, області, Києва і Севастополя
|
|
|
зобов’язаний зберігати адвокатську
таємницю, предметом якої є питання, з яких громадянин або юридична особа
звертались до нього, суть консультацій, порад, роз’яснень та інших
відомостей, одержаних ним при здійсненні своїх професійних обов’язків
|
|
|
оплата його праці здійснюється на
підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським
об’єднанням чи адвокатом
|
|
|
несе дисциплінарну
відповідальність, тобто до нього можуть бути застосовані такі дисциплінарні
стягнення:
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий