Історична пам'ять як джерело вивчення історії Другої Світової війни

В умовах розбудови незалежної української держави і пов’язаних з нею процесів пробудження та ствердження національної самосвідомості й духовного відродження народу - особливу роль відіграє історична спадщина. Історія не терпить безладу і зневажливого ставлення до неї. Саме тому ми повинні занурюватись в її минуле, вивчати доленосні, визначні події. 

Серед найбільш значущих подій світової історії Другій світовій війні об’єктивно належить особливе й, напевне, одне з визначальних місць, що зумовлено низкою вагомих чинників. Насамперед, ця війна виявилася найбільшим в історії людської цивілізації соціальним катаклізмом – за масштабами розмаху та наслідків, колосальністю спричинених жертв, заподіяних руйнувань і матеріальних втрат вона не має аналогів у світовій історії. По-друге, вона належить до тих доленосних подій, результати і наслідки яких на багато десятиліть наперед визначили майбутнє країн і народів світу, стали відправним пунктом і поштовхом до велетенських континентальних геополітичних змін. По-третє, жодна інша історична подія не залишила такої глибокої рани у пам’яті переважної більшості народів планети і душах людських, як Друга світова війна – війна небувалих масштабів, що розколола світ не тільки просторово-територіально, а й у часі. Родини, яких торкнулося воєнне лихоліття, зберігають свої рахунки з нею і в наступних поколіннях. Ця війна залишається подією, до якої досі найбільше і найчастіше звертається наша активна історична пам’ять.

     Чи не найбільший свій чорний і кривавий слід Друга світова війна залишила в Україні. На плаху війни, у вир якої українці потрапили не з власної волі, було покладено неосяжно велику і яку точно встановити неможливо кількість людських життів її синів і дочок.

      Вічні між століттями ті, хто загинув у боях. Славні у віках живі безсмертні солдати, всі, хто сміливо йшов у бій, відстоюючи право на життя, свободу для майбутніх поколінь. І хоч війна вже давно відійшла у минуле, лише діти здатні зрозуміти значення подій, пропустити її через свою душу, залишити у пам’яті.

    Як відомо, історична пам'ять суттєво впливає на формування системи цінностей людини, і війна, була саме тим періодом, коли свідомість людей зазнала фундаментальних змін. Однією з можливостей донести до наступних поколінь пам’ять про попередників є музеї. І школа стоїть не осторонь від такої можливості збереження пам’яті. Як зазначив відомий німецький історик Райнгарт Козеллек відносно Другої світової війни: «Враження від війни перетворюються на спогади про війну. … Багато чого забувається, відходить на задній план, дещо міцно осідає в пам'яті, дещо героїзується. Війна пожинає свої плоди, які фільтрують ментальні здобутки пам'яті».

Саме для того, щоб формувати історичну пам’ять про Другу світову війну, вшанувати пам’ять загиблих  і функціонує в Чернівецькій загальноосвітній школі № 16 музейний куточок бойової слави « Ніхто не забутий, ніщо не забуто», під керівництвом вчителя історії Ворожбит Любов Іванівни. Сам куточок  має давню історію, почав він створюватися ще в 2002 році, а 8 травня 2003 року відбулося його відкриття. Перші експонати надали до музейного куточку  його засновники, а потім його поповнювали ветерани  Другої світової війни, учні школи та мешканці мікрорайону. Посильну допомогу надавав ветеран Великої Вітчизняної війни Латаєв М.І., ветеранська рада Першотравневого у місті Чернівці ради. Велика сумісна робота проводиться учнями та вчителями: зустрічі з ветеранами, збір матеріалів, листування, оформлення альбомів, карт-схем, плакатів, стендів, які розкривають бойові події в роки війни. Експозиція нагород, значків, відзнак, воєнних квитків, посвідчень, які подарували ветерани, займає почесне місце в музеї. Учні школи проводять пошукову, фондову, експозиційну, просвітницьку роботи, ведуть документацію музейного куточка. Просвітницька діяльність здійснюється на основі музейних експозицій та виставок в формах екскурсій, лекцій, консультацій, тематичних заходів, святкових лінійок, зустрічей з ветеранами Другої світової війни, учасниками бойових дій, дітей війни тощо. Учні школи  і  вчителі історії  проводять дослідницьку та пошукову діяльність відповідно до тематики музейного куточку; систематично поповнюють фонди музею шляхом проведення походів, екскурсій, зустрічей з ветеранами.

У музеї відбуваються уроки мужності, «круглі столи», лекції. Старшокласники знайомлять учнів середньої школи з матеріалами музею з ціллю передання навичок та досвіду роботи. Ці екскурсії продовжуються  в нашому «кінозалі» переглядом художніх та документальних фільмів про війну або в актовому залі. Фільми знаходяться в шкільній відеотеці. Також є велика бібліотека, де учні можуть знайти матеріали про події Другої світової війни, багато художніх, документальних книг, а також мемуари учасників війни. Волонтерська група використовує матеріали музейного куточку при підготовці та проведенні уроків мужності, присвячених Дню Партизанської Слави, Дню захисника Вітчизни, визволення України, Дню Перемоги. Пошукова група збирає матеріали про долю своїх близьких в роки війни, їх спогади. Неодноразово учні нашої школи, члени волонтерської групи, отримували подяки, грамоти за пошукову – дослідницьку роботу. Музейний куточок « Ніхто не забутий, ніщо не забуто» в нашій школі є центром роботи по героїко - патріотичному вихованні, він сприяє формуванню у дітей та утвердженню у педагогів і батьків національних та загальнолюдських цінностей, особистісних якостей, що притаманні громадянину України. Ми пам’ятаємо всіх тих, хто приніс нам життя і визволення від фашистських загарбників. І хоча в музеї зберігаються матеріали давнини, тільки діти здатні зрозуміти, залишити в пам’яті, пропустити через свої почуття значення історичного минулого нашої держави. Адже не знаючи свого минулого, неможливо побудувати майбутнє.

На базі музейного куточка  діє гурток «Знавці історії». Гуртківці  ставлять собі за мету оволодіння знаннями з історії рідного краю, славетної військової історії,  створювання єдиного центру патріотичного, громадського, історико-краєзнавчого та профорієнтаційного виховання. На кожне свято, на кожну історичну подію, пов’язану  з військовим часом, керівник та члени гуртка запрошують ветеранів Другої світової та афганської війн, про військовий шлях яких дізналися під час пошукової роботи, з матеріалів музею.

    Патріотичне виховання сучасних учнів неможливе без вивчення історії народу, подвигів й заслуг військовослужбовців у воєнний та мирний час, без співробітництва з громадськими організаціями, розвитку шефської роботи, співпраці та надання допомоги ветеранам війни. Школа давно співпрацює і з Радою ветеранів, на кожне свято чекає їх у гості. Представники Ради ветеранів теж із задоволенням спілкуються з учнями школи, дарують шкільному музею цінні книги, проводять цікаві різноманітні лекції. Розповідь про бойові дії мають велике виховне значення, учні включаються в розмову, для дітей це значний емоційний вплив на формування своїх поглядів.

Сучасне покоління школярів максимально долучено до широкого спектру  інформації, передусім Інтернет ресурсів, в цій ситуації вчитель перестав бути основним носієм нової інформації; ми нерідко спостерігаємо у школярів певний скептицизм щодо політики і суспільства; бачимо, що складний і багатогранний світ, у якому ми живемо, може спокусити  їх шукати легких рішень і відповідей на складні питання. Певним виходом є запровадження в шкільну практику багатоперспективного підходу, що допоможе учням ширше осягнути історичні і теперішні події, зрозуміти, що можливе існування декількох форм «правди». У сучасних умовах  вивчення історії можна використати  новітні  дослідницькі технології.  Однією із них є «усна історія» як новий синтезований напрям  історичних досліджень. Усна історія допомагає наблизити учня до реального життя, краще зрозуміти минуле, поставити себе на місце іншої людини; тобто історія   повсякденності сприятиме розвитку емпатії, спонукатиме  до роздумів. Учні і вчителі нашої школи збирають свідчення-спогади, «історії життя», які через особистий досвід конкретних людей допоможуть збагатити та конкретизувати знання з історії, відкрити новий погляд на історичні події, зміцнити зв'язок поколінь. Зараз ми маємо можливість записати спогади та­ких людей, почути їхній «живий голос», інтона­цію, особливі слова, тембр голосу тощо. Нещодавно в рамках дослідницької експедиції «Чернівці – рідне місто моє»  стала публі­кація спогадів ветерана Другої світової війни Андріанова Федора Андріатовича. Було підготовлено експедиційне портфоліо: свідчення ветерана війни та праці, людини, що пережила нелегкі часи ІІ світової війни. Щоб вміли ми шанувати наше минуле, правильно оцінювати його і  робити належні висновки – треба збирати матеріали і творити усну історію. То є цілком посильна і вдячна справа, зокрема для школярів. Таким чином, завдяки дослідженню усних історич­них джерел спільно твориться історія українського народу та формується його історична пам'ять.

Минули десятиліття, вже виросли нові покоління, які знають про війну тільки з кінофільмів та шкільних підручників, а учасникам війни і дотепер сняться вогненні роки, крижані переправи, кровоточать їхні тілесні й душевні рани. Величезний життєвий досвід накопичили вони за своє тривале, нелегке життя. Їхня пам'ять містить неймовірну кількість найціннішої інформації про бачене і пережите. Ця інформація не може бути втрачена і тому ветерани війни проводять у нашій школі уроки мужності, виступають перед учнями з лекціями: День Перемоги «Вклонімося і мертвим, і живим», 29 березня визволення Чернівців від німецько – фашистських загарбників, «Це треба не мертвим, це потрібно живим», «Героїчні подвиги захисників Вітчизни». Навчальний заклад  бере активну участь у проведенні акцій  «Пам'ять», «Милосердя», «Засвіти свічку», впорядковують меморіали, алеї Слави, пам’ятники та місця масового поховання загиблих воїнів Другої світової війни.  Ефективними методами й формами організації патріотичного виховання у школі є  організація і проведення екскурсій   до історичних пам'яток, визначних місць.

Для успішного розв'язання навчальних завдань на уроці, при вивченні теми Другої світової війни я використовую інформаційно-комп’ютерні  технології (фактологічний матеріал, візуальний ряд, презентації) та розробки навчальних  проектів учнів.

Змінювались вожді, цифри втрат, у історичному наративі акценти зміщувалися , але було те, що залишалось завжди. Залишалось розуміння: Другу світову не слід випускати з поля зору, коли йдеться про викладання і дослідження. Важливо, щоб учні оцінювали події Другої світової війни як цивілізаційний, міжнаціональний та міжлюдський розлом. Уся історія її – моральна дилема, як то Рух Опору і дезертири, Праведники народів світу і колаборація». На мою думку, Друга світова війна важлива не тільки і не стільки в сенсі дослідження військових дій, скільки у плані морально-етичних висновків, які з неї можна винести: «Учні мають зрозуміти – будь-яка війна закінчується і приходить час налагоджувати стосунки між державами.»

      У шкільних стінах починається все, що може нас радувати чи непокоїти... Тут сьогодні плекається громадянин, який перейме на свої плечі тягар з плечей старших поколінь, діятиме і мислитиме по - новому, нестандартно, буде активним перетворювачем життя. Застосування набутих знань на практиці, розвиток людської гідності, громадянськості, патріотизму, чесності, толерантності, працьовитості стане запорукою формування вільної патріотичної особистості, добробуту українського народу, правової держави, рівноправної інтеграції до європейського співтовариства.