Опис досвіду роботи

                                                                                      Опис досвіду

вчителя історії  Чернівецької загальноосвітньої

школи I – III ступенів № 16

Ворожбит Любов Іванівни 

Тема: «Активізація пізнавального інтересу  школярів  як засіб формування  предметно - історичних компетентностей»

Вступ

       Сучасна освіта вирішує багато завдань, головною ціллю яких є формування творчої особистості, здатної відстоювати свої переконання, але водночас толерантної до  поглядів інших. Особистості, яка прагне приносити користь суспільству, усвідомлює  відповідальність за кожен свій крок і шукає свій шлях у житті. Сьогодні місце кожної держави у світі, рівень життя її громадян визначають рівень людського розвитку та інтелектуалізація нації. Знання й компетентність стали найбільш цінними товарами, серед яких важливе місце посіли історичні знання. Вони стали невід'ємною складовою освіти громадянина, необхідною умовою розбудови економічно міцної та вільної держави.

      Історична освіта, згідно з Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти, повинна забезпечувати розвиток учня як особистості, що керується гуманістичними нормами і цінностями, усвідомлює себе громадянином України та успішно самореалізується в сучасному українському суспільстві через засвоєння комплексу знань та формування відповідних компетенцій.

 Актуальність і перспективність досвіду:

·        сприяння виконання Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 р.;

·        реалізацію загальної мети базової загальної освіти, яка полягає в розвитку та соціалізації особистості учнів, формуванні їхньої національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.;

·        інтеграція в навчання змістових ліній, які безпосередньо стосуються актуальних проблем сьогодення.;

·        формування вільної особистості, яка визнає загальнолюдські та національні цінності й керується морально-етичними критеріями та почуттям громадянської відповідальності у власній поведінці.;

·        виховання засобами історії громадянської свідомості, зорієнтованої на патріотичне почуття приналежності до власної країни та до її спільних історичних, політичних і культурних цінностей, а також на демократичні пріоритети й злагоду в суспільстві.;

·        прищеплення толерантності й поваги до різних поглядів, релігій, звичаїв і культур, уміння знаходити порозуміння з іншими людьми задля досягнення суспільно значущих цілей.

Мета досвіду:

·        сприяти розвитку навчально-пізнавальної активності учнів,використовуючи різноманітні технології;

·        надати кожному учневі можливість реалізувати себе в пізнанні,навчальній діяльності;

·        створити  атмосферу  співробітництва, взаємодії вчителя та учня;

·        створити  оптимальні  умови для розвитку творчих здібностей дитини на уроках історії;

·        формувати у дітей вміння раціонально використовувати набуті знання в практичному житті.

     Науково – теоретичне обґрунтування досвіду.

       Компетентнісний підхід активно досліджується у вітчизняному та зарубіжному науково-педагогічному просторі. Загальні теоретичні положення щодо реалізації компетентнісного підходу в освіті розглядаються у роботах Н. Бібік, О. Бондаревської, І. Єрмакова, О. Локшиної, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, Л. Сохань, О. Сухомлинської, Л. Хоружої. Окремі питання методики формування предметних компетенцій учнів розглядаються у працях К. Баханова, О. Кучер, І. Родигіної, Г. Фреймана. Питання змісту та організації шкільної історичної освіти на основі компетентнісного підходу, формування предметно-історичних компетенцій учнів досліджують К. Баханов, А. Булда, Т. Ладиченко  та ін..

 

      Практична реалізація педагогічного досвіду

Від незнання до знань ведуть три шляхи:

-    Шлях роздумів, найбільш благородний;

-    Шлях наслідування, найбільш легкий;

-     Шлях досвіду, найбільш гіркий.

Конфуцій

      На початку ХХІ століття кінцевою метою шкільної освіти стала підготовка молодої людини до активного життя і праці та створення умов для її всебічного розвитку. Сучасний світ вимагає, щоб, виходячи за межі школи, молода людина була не тільки озброєна знаннями, а й навичками здобувати ці знання самостійно, вмінням співставляти, аналізувати, відстоювати свою точку зору, розвивати свої творчі здібності, вмінням розуміти інших та співпрацювати з ними, вирішувати різноманітні задачі, що ставить життя.

      Активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватись – ці риси стають найважливішими на сучасному етапі історичного розвитку. Їх формування потребує нових форм та методів навчання. Перехід від традиційної (предметно орієнтованої) до інноваційної (особисто орієнтованої) парадигми освіти.

     Згідно з сучасними вимогами перед вчителем історії поставлено завдання допомогти учням оволодіти системою компетентностей. Набуття школярами предметних компетентностей в процесі вивчення історії безпосередньо залежить від зміни методів та форм навчання.

       Навчання предмету буде успішним, якщо в учителя є можливість пояснювати новий (або закріпити старий) матеріал, використовуючи навчальну наочність, роздатково – дидактичний матеріал, сучасні педагогічні засоби навчання. Оптимальне комплексне використання всіх видів  допомагає  педагогу сформувати в учнів предметно – історичні компетенції.(Додаток № 1)

Працюючи над формуванням предметно – історичних компетентностей  учнів я намагаюсь впроваджувати найбільш ефективні методи навчання, наприклад, нетрадиційні типи та елементи уроку,застосовувати інноваційні технології, які будуть спрямовані на розвиток особистості учня. (Додаток № 2)

     Для того, щоб сформувати хронологічну компетентність учнів я використовую різні форми роботи на всіх етапах навчального процесу — від початко­вого вивчення матеріалу до його закріплення, повторення, узагальнення й оперування ним. Напри­клад,

-         один з багатьох різновидів гри «Хронологічне лото»: я на­зиваю століття й демонструю заздалегідь підготов­лені дати, а учні відповіда­ють, чи належать дати відповідному століттю. Цю гру можна застосувати у зворотному порядку: я називаю дати, учні відповідають, до якого століття вони належать. Під час гри можна вла­штовувати змагання між рядами.

(Додаток № 3)

-         «Розміс­тити на хронологічних сходинках імена  відомих князів Русі - України»; (Додаток № 4)

-         «Знайти подію»; (Додаток № 5)

-         задачі на встановлення хронологічної по­слідовності подій з використанням уривків з джерел: зокрема, на уроці узагальнення  теми 2 «Київська держава наприкінці Х — у першій половині ХІ ст.» семикласникам можна запропонувати конкурс під назвою  «Документальна хронологія». Суть даного завдання полягає в тому, що учням потрібно розташувати події, описані в уривках документів у хронологічній послідовності. (Додаток № 6)

      - під час вивчення теми « Україна в період Другої світової війни» в 11 класі,     

         пропонується учням визначити події  і розташувати в хронологічній   послі-  

         довності фотографії. Ключ до вправи знаходиться на останньому   слайді.    

         Таким чином діти можуть провести взаємоперевірку чи  самоперевірку.  

         (Додаток № 7)

    Історія суспільства розвивається не тільки у часі, але й у просторі. Для того, щоб сформувати  просторову компетентність на уроках я використовую історичні карти. Працюючи на уроці з картою, учні набувають дві групи вмінь та навичок. Перша – це специфічні картографічні вміння та навички, що пов’язані зі змістом географічних знань, які він не формує, а лише використовує.  Друга – це складні міжпредметні: порівняння, аналіз, узагальнення, класифікація, знаходження причинно-наслідкових зв’язків тощо. (Додаток № 8) Наприклад,

- Укажіть, яке завдання можна виконати, користуючись наведенною картосхемою:

А) показати, де проживали і назвати східнослов'янські племінні союзи;

Б) показати кордони Київської держави за князя Ярослава;

В) показати, де пролягали кордони держави, створеної Чингісханом;

Г) показати,де було розташоване місто, у якому князь Олег уклав вигідні для Русі угоди. (Додаток № 9)

      Для формування інформаційної компетентності учнів на уроці я використовую різноманітні джерела історичної інформації: тексти, фрагменти історичної літератури, письмові та речові писемні історичні джерела, документи, свідчення,  статті та монографії провідних українських та зарубіжних істориків, хрестоматії. Учні опрацьовують інформацію, самостійно інтерпретують зміст історичних джерел, аналізують, порівнюють та оцінюють історичні джерела, складають таблиці, схеми, плани. (Додаток № 10)  Наприклад,

- опрацювавши уривки з джерел, з переліку тверджень виберіть ті, які стосуються діяльності І.Мазепи; (Додаток № 11)  

- вправа « Вгадай героя»; (Додаток № 12)  

- вправа  «Козацький час»; (Додаток № 13)  

 Учні на уроках – розповідають про історичні події та явища й описують їх, дають усний відгук на відповідь однокласника, оцінюють власну відповідь, беруть участь у дискусії, аргументують власну позицію; письмово – пишуть оповідання (есе, аналітичні доповіді, реферати, рецензії). (Додаток № 14)  Наприклад,

- описати господарське і повсякденне життя різних станів населення і суспільний устрій Русі - України, використовуючи історичні джерела,текст та ілюстрації. (Додаток № 15)  

- усно чи письмово скласти оповідання за картиною; (Додаток № 16)  

- гра-вправа «Історична кухня»; З існуючого у безладі набору завдань – «продуктів» - скласти «історичну страву» - єдино правильне вирішення. Складовими частинами страви можуть бути розсипані імена, дати, назви, уривки з тексту, документи.

   Формування логічної компетентності учня відбувається під час аналізу, синтезу й узагальнення школярем історичної інформації; я використовую на уроці наукову термінологію; всебічну характеристику  історичних постатей, пропоную створення політичних та історичних портретів; проводжу нескладні дослідження, проектну роботу. (Додаток № 17)   Наприклад,

- відмітити позначками співпадання інтересів країн користуючись таблицею

« Територіальні плани країн напередодні Першої світової війни »;

(Додаток № 18)   

- гра «Реставратор». Учні повинні заповнити пропуски, обравши потрібне із запропонованих варіантів.

      Для формування аксіологічної компетентності на уроці я використовую  евристичну бесіду, керовану дискусію, картинний опис, диспути. (Додаток № 19)   

1. Чому П.Орлика називають гетьманом у вигнанні?

2. Давайте спробуємо провести історичну паралель й порівняти сучасну Конституцію України з Конституцією П.Орлика.

   Урок не має бути штучним, тому стараюсь, щоб вони були жваві, насичені, цікаві. Мій головний принцип - творити урок. Постійно перебувати у пошуку, вимагати і вдосконалюватись - це курс моєї  вчительської діяльності. Продумую кожну складову уроку, особливу увагу звертаю на різноманітні форми роботи. (Додаток № 20)   

       Працюючи над проблемою «Активізація пізнавального інтересу школярів  як засіб формування  предметно - історичних компетентностей», розвиваю в учнів здатність до критичного мислення, яке, завдяки його основним функціям аналітичності, асоціативності, логічності, системності, самостійності,  вважаю підгрунттям для використання інтерактивних методів. (Додаток № 21)  Для цього намагаюсь регулярно на уроці ставити проблемні запитання, на які потрібно відповісти не лише за допомогою  набутих знань, але й залучити власний життєвий досвід, приклади з  художньої літератури, ЗМІ тощо. (Додаток № 22)   

       Під час обговорення на уроках якоїсь проблеми влаштовую диспути, дискусії,  дебати. Ці форми організації навчального процесу дають змогу вислухати різні думки учнів, дійти групового рішення з одночасним тренуванням учасників у відповідних комунікативних вміннях та навичках. Ще одним ефективним методом формування соціальної компетентності на уроках історії,на мою думку, є рольові ігри, моделювання історичних подій і суспільних процесів.

(Додаток № 23)    

      Таким чином на уроці стараюся досягти реальної взаємодії та активності всіх  учасників процесу, при цьому сама є для них консультантом, координатором.

 Не можу уявити урок без використання писемних джерел. Для підтвердження окремих висновків, положень використовую певний документ: зачитую його, аналізуємо зміст разом. Учні використовують джерело і після уроку,під час самостійного опрацювання. Така робота продуктивніша, бо спонукає школярів до творчої розумової діяльності. Крім того, робота над документом може стати початком ще одного виду діяльності - шкільної дискусії, адже оцінка змісту  буває різною. З методичного погляду така форма продуктивніша, ніж просте коментування тексту. При роботі з першоджерелами діти користуються пам'ятками, про які дізнаються протягом всього часу навчання. (Додаток № 24)   

      Для перевірки домашнього завдання, набутих знань на уроці іноді використовую завдання тестового характеру, у ході якого можна проконтролювати, як учні розібралися в основних поняттях та аспектах теми та зменшити час перевірки, якщо це потрібно. Це тести, які можуть бути із декількома варіантами відповідей, з кількох обирається правильна, і тести, де треба або продовжити логічний ланцюг або виділити суттєві ознаки понять. Часто використовую завдання для визначення зв'язків між явищами і закономірностями. Виконуючи завдання, учні працюють над теоретичним обгрунтуванням явища, складанням його моделі й переходять до моменту узагальнення, висновків, де потрібно висловити своє бачення якогось питання, встановити причинно-наслідкові зв'язки, проаналізувати події, про які йшла мова під час вивчення. Після цього ми переходимо до розглядання ситуації за трьома рівнями: знання (що?), норма (як?), цінності (для чого?), де можна прослідкувати ставлення учнів до проблеми, що вивчається, побачити, які переконання та оцінки вони мають для кожної конкретної ситуації. (Додаток № 25)   

      Наш час – це час суттєвих змін , стрімке утвердження інформаційної цивілізації ставить перед життям нові завдання: суспільство потребує особистості, здатної мислити нестандартно, гнучко підходити до вирішення проблеми, швидко збирати необхідну інформацію, висувати гіпотезу, робити висновки. Майбутнє нашої держави – за молодими талановитими людьми, які уміло поєднуватимуть у собі високий інтелект, демократичний стиль діяльності, людяність, волю, багатство почуттів, здібність сприймати нові ідеї. Величезна роль у становленні творчої особистості належить саме учителеві. Мене, як  вчителя, постійно хвилює проблема, як зробити так, щоб усім було цікаво на уроці, щоб усі були залучені до навчального процесу, щоб не залишилося жодного байдужого учня. Тому кожен  урок намагаюся розробляти як особливий, прагну розкрити яскраві, барвисті, образні, живі сторінки історії, щоб у дітей виникало  прагнення дізнатися щось нове, а, йдучи з уроку, вони захотіли б знайти продовження почутого в додаткових джерелах  і на наступний урок прийшли з таким же бажанням та зацікавленістю. «Не так важливо вчити дітей, - наголошує К.Роджерс, - як важливо створити експозицію, в якій дитина просто могла б учитися сама й робила б це із задоволенням». Для мене, як   учителя, більш важливим  є не той факт, скільки учень знає, а те, наскільки більше він дізнався та як він буде використовувати набуті знання. Слово вчителя залишається найважливішим засобом навчання, але воно все більше набуває проблемного характеру, перетворюючись з монологічного в діалогічне: бесіду, дискусію, постановку проблемних питань. Саме такими формами стараюсь заохотити дітей до висловлювання своєї думки.

      Досить часто учні ставлять під сумнів необхідність вивчення того або іншого історичного сюжету. Тому складовою моєї системи роботи є обов'язкове мотивування вивчення історії, а також стимулювання самостійної роботи з вивчення додаткової літератури, з дослідження окремих питань Це викликає їх інтерес і захоплює увагу. Прагну застосовувати такі форми і методи роботи в класі, які допомагають сприяти учням «завжди отримувати насолоду» від того, над чим вони працюють і знати, чому вони вивчають те чи інше питання. Головне, щоб вони могли усвідомлювати обгрунтованість того, що їм викладають, і певним чином оцінювати глибинні наслідки проблем, що вивчаються.

       Стараюсь сконцентрувати увагу, перш за все, на найважливіших питаннях і не зловживати хронологічними датами і деталізованим переказом історичних подій. Крім того учні мають бути задіяні в самому процесі історичного дослідження, який може викликати їх інтерес і концентрувати увагу. Шкільна історія не ставить перед собою завдання зробити з дітей професійних істориків,  саме тому дуже важливо, на мою думку , щоб учні набули розуміння того, що ж таке історія, і чим займаються історики.

    Активно ведеться позакласна робота по вихованню та  формуванню у здобувачів освіти активного, свідомого, нового громадянина. Вона здійснюється на основі таких принципів: добровільної участі і самостійності у закладах, має своїм змістом пізнання історичного минулого і сучасності, спрямовується вчителем на формування і сприяє цілісної особистості, поглибленню знань учнів з історії, розвитку їх різноманітних інтересів і здібностей, формування гармонійно розвиненого громадянина.

      Однією з дієвих форм позакласної роботи в школі є історичний гурток

« Історичне краєзнавство», який під моїм керівництвом функціонує протягом 15 років. Він допомагає задовольнити індивідуальні інтереси учнів, розвинути їх творчі здібності, розширити і поглибити знання, залучити до практичної  діяльності. Члени гуртка займаються збором матеріалу, пошуками історичних документів, фактів і відомостей. У процесі збору матеріалів з історії свого краю організовуються зустрічі та бесіди з учасниками історичних подій. Освітнє і виховне значення цих зустрічей і бесід величезне. Відомості, отримані з розповідей і бесід учасників історичних подій, є цінними історичними джерелами. Збір краєзнавчих матеріалів і накопичення необхідних для висновків і узагальнень відомостей і фактів є підготовкою до власного дослідження. Всі записи оповідей і очевидців історичних подій, відомості, отримані з листування, а також архівні та музейні документи, спостереження, вивчаються, групуються за темами, систематизуються, обробляються і використовуються для підготовки учнівських доповідей і повідомлень, нарисів, виданню збірок, альбомів, організації виставок. Самі гуртківці стають активними помічниками вчителя як у проведенні позакласних заходів, так і в підготовці наочності до уроків. В грудні 2020 р. Інститутом післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області було схвалено програму гуртка з історії рідного краю  «Історичні особистості Буковини кінця XVIII  – початку XX століть » /для учнів 9-10 класів/.(Додаток № 26)   

     Ще однією формою організації позакласної роботи є проведення вікторин та ігор, позакласних заходів, перегляд кінофільмів на історичну тематику, випуск стіннівок на історичну тематику,виставки, аукціони історичних знань, усні журнали. У школі проводяться історичні марафони, квест – тести; конкурси на кращу стінгазету, реферат, схему, вірш, кросворд, загадку, емблему, міні-твір, есе, казку на історичну тематику, медіа презентацію. Підсумком набутих знань є тижні історії рідного краю. (Додаток № 27)   

      Під час відзначення національних свят та пам’ятних дат, зокрема Дня захисника України, Дня Гідності і Свободи, Дня Збройних сил України, Дня Соборності України , Дня пам’яті Героїв Крут, Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні організовуються круглі столи,тематичні лінійки, лекторні групи, зустрічі з учасниками, волонтерами АТО, проводяться перегляди відеофільмів, презентацій учнів, тематичні виставки, тематичні заходи з відзначення історичних та пам'ятних дат, акції, флеш-мобів. Школярі є учасниками благодійних покладанні квітів до пам’ятних місць міста. (Додаток № 28)   

У своїй роботі я керуюсь такими принципами, як:

- демократизація (співробітництво);

- гуманізація (повага до інтересів та потреб особистостей);

- природовідповідність (врахування вікових особливостей);

- культуровідповідність (забезпечення культуроспадкоємності поколінь);

- органічне поєднання універсального загальнолюдського та національного, регіонального.

    Я переконана, що справжній вчитель повинен формувати свою власну педагогічну систему, яка допоможе створити найкращі умови для отримання знань учнями, перетворення здобутих знань на переконання і застосування їх у життєвих ситуаціях. Завдання моє як вчителя - обрати педагогічні стратегії, що забезпечують  здатність учня ефективно діяти за межами навчальних ситуацій, продуктивно розв’язувати в повсякденному житті реальні проблеми. 

     Перед сучасною школою постає завдання виховати особистість , здатну до життєтворчої діяльності, яка буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку. Конкурентноспроможною може бути лише по – справжньому компетентна особистість. Корисним все є,що зацікавить  дитину, допоможе зрозуміти – запам’ятати – засвоїти , привнести до власної ціннісної системи – іншими словами стати компетентною.

Висновки

      Необхідною умовою висококваліфікованого викладання суспільних дисциплін у шкільній системі освіти є наявність демократично мислячого, поінформованого та компетентного вчителя, ознайомленого із новими досягненнями та науковими і педагогічними дискусіями на національному й світовому рівнях. Жодна професія не вимагає від людини такого постійного самоудосконалення, як від педагога. Змінилась не лише сума знань, необхідна сучасній людині, ще більші зміни відбулися у способах вивчення нового. 

       Слід пам’ятати слова видатного німецького педагога А.Дістервега  «Поганий вчитель пропонує істину, добрий вчитель вчить її знаходити». Тому наполегливо працюю над підвищенням свого методичного і фахового рівня, впроваджую новітні педагогічні технології, беру участь у семінарах-практикумах, наукових конференціях, засіданнях творчих груп, віртуальній школі, маю власні методичні розробки, сайт.